СВЯТО ГЕРОЇНЬ

(Published in June/July 216 Promin) СВЯТО  ГЕРОЇНЬ 2016 РОКУ ПРИСВЯЧЕНО ЖІНКАМ-ГЕРОЇНЯМ ПЕРШОГО ПОСЕЛЕННЯ УКРАЇНЦІВ У КАНАДІ З НАГОДИ 125 ЛІТТЯ

 

7 вересня 1891року на канадську землю прибули перші поселенці з українських земель Іван Пилипів і Василь Єленяк. В наступних роках прибуло до Канади  щораз більше людей  з українських земель. Тепер в Канаді проживає  біля 2 мільйони людей українського походження. Приїжджали цілими родинами, часто з малими дітьми, найчастіше майже  без жодного матеріяльного забезпечення, але з надією на краще життя на новій, обіцяній землі. Велику, навіть вирішальну ролю в організуванні та забезпеченні життя родини на новім поселенню припала жінкам. Вони брали на свої непосильні плечі не тільки опіку над дітьми, домове господарство, але також допомагали обробляти поле, корчувати ліси, будувати доми. Тим жінкам піонерам, а навіть героїням, Комітет Українок Канади відділ Торонто під проводом Голови, Стефи Шимко, з блискучою доповіддю Оксани Бризгун-Соколик, присвятив цьогорічне Свято Героїнь, яке відбулось 21 лютого 2016року в домі ім. Тараса Шевченка на вул. Горнер. На сцені символічно стояли і привітали аудиторію  фігури-родина вбрані в народніх строях з Буковини  – батько, мати і син та золотий сніп пшениці декоративно прибраний  вишитим рушником. Це експонати з музею Ліґи  Українських  Католицьких Жінок Канади Торонтонської Єпархії. Відспівано канадський славень. Преосвященніший Владика Андрій, Єпископ Східньої Єпархії Української Православної Церкви в Канаді, провів молитву. Згадав тих жінок – піонерок, котрі прибули до Канади  125 років тому ; також тих, котрі сьогодні боряться  за волю України в рядах Українських Збройних Сил, працюють, допомагають як волонтери.  Вони—також героїні. Голова Комітету Українок Канади, Стефа Шимко, привітала почесних гостей – достойного Генерального Консула України, Людмилу Давидович; колишню голову Конгресу Українців Канади відділ Торонто, Оксану Реву; о. Олега Юрика від Свято-Миколаївської Української Католицької Церкви, достойних Голів Організацій, та усіх присутніх. Відтак, Голова згадала другу річницю жахливих подій на Майдані. “Mи разом із українським народом вшановуємо пам’ять Небесної Сотні та жертв Революції Гідності— переламні, історичні події, які співпадають з нашим святом.”  Усі присутні вшанували пам’ять загиблих героїв одно хвилинною мовчанкою. Голова коротко наголосила важливу ролю, яку відіграла українська жінка першої хвилій іміграції, яка часто себе фізично жервувала, щоб здобути кращу долю для себе і своєї родини. Про працю перших поселенців п. Шимко сказала: “Вони корчували ліси, орали волами, сіяли руками, молотили ціпами, мололи муку жорнами, пряли, вишивали, ткали килими...Це була тяжка праця з примітивними знаряддями від ночі до ночі, щоб забезпечити родину житлом і харчами. Вони одночасно будували церкви, школи, та творили організації, щоб зберегти та розповсюджувати українську культурну спадщину і традиції свого народу. Наші перші поселенці стали народом основноположником Канади, збагативши її демографічно, соціяльно, економічно, культурно та політично.” Головною доповідачкою свята виступила почесна Голова СФУЖО, Оксана Бризгун-Соколик, котру за віддану працю, та вагомий внесок з питань культури, і за особистий внесок в справах відродження України нагороджено Орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня, а також багатьма грамотами, медалями, подяками та відзнаками. Її доповідь “125 ліття Українців в Канаді. Українська жінка піонерка”– була цікавою, змістовною та зворушила серця усіх присутніх. Вона говорила про індивідуальні долі людей – жінок, матерів їх величезну посвяту. Вони, долаючи невимовні труднощі, зуміли досягти головну ціль – пережити, зберегти родину, зберегти свою віру, культуру, в великій мірі причинитися до розквіту Канади, передовсім західних провінцій Манітоби,  Альберти, Саскачевану. Декілька прикладів з доповіді п. Соколик: “Вероня з Буковини приїхала до Канади 4-літньою дівчинкою в 1898 році. Одружилася молодою. Мала тяжке життя на гомстеді і велику родину. Всім дітям дала вищу освіту своїм вишиванням. Вишивала сорочки,продавала їх і за заробітки діти вчилися.” Другий спогад С. Зеленіцького: “привезли нас та скинули на гомстеді. Було над вечором. Нас шестеро дітей, а одно ще у мами на руках. Викопали яму. Поставили над нею буду, прикрили листям, щоб було де переночувати. Ніч запала. Зірвався вітер, позривав дах і хати не стало. Зачало гриміти і пішла злива. Мама нас тулила, та гріла під деревом в зливі.” І така доля багатьох, багатьох..... Але українські люди, поборюючи усі труднощі, спромоглися скоро піднестись на поверхню. Розуміючи, що в великій мірі майбутня доля їх і їхніх дітей залежить не тільки від їхньої праці, але  також від їхньої освіти, старались всіма силами запевнити їм можливість науки. Цитую п. Соколик: “І вже в 1951р. прем’єр Манітоби каже ‘сини і дочки українських еміґрантів, котрі ще не так давно не вміли говорити англійською, тепер кінчають університети. Багато з них займає відповідальні становища в підприємствах, промисловості, рільництві. Шість членів Манітобської Праводавчої Палати є українського походження. Один з них дост. Н. Бачинський займає найвищу позицію в тій Палаті –Speaker of the House. Громадяни Манітоби віддають честь українським піонерам, котрі допомагали загосподарювати ті прерії, вложили так багато праці для добра, розбудови нашої країни.’” А ще з досягнень перших еміґрантів: “Родина Косташів приїхала до Канади в 1900 р. В 1968 р.газета в Едмонтон писала про них: “п. Косташ приносить 24-тий університетський диплом в цю родину еміґрантів.” “В Торонто мешкає онука родини Стратейчуків, яка приїхала до Канади в 1900 р. – це Рома Франко. Вона викладала українську мову і літературу в університеті в Саскачевані, була там Головою славістичного відділу. Бачила зацікавлення своіх студентів українською літературою і, щоб їм уможливити читати ті твори переклала понад 20 творів на англійську мову. Сама їх розповсюджувала по бібліотеках і університетах. Робила це добровільно.” Савеля Стечишин – нагороджена Order of Canada. З її ініціятиви зорганізовано першу жіночу організацію в 1923р. – Союз Українок Канади. Викладала в університеті домашню економіку. Авторка книги “Mистецькі скарби українських вишивок”, та славної куховарської книжки “Traditional Ukrainian cookery”, яка вже мала більше як 20 видань. І на закінчення п. Соколик сказала такі правдиві слова: “Шановні присутні! Ми приїхали на готове. Не лише на готовий хліб, а на церкви, організації, школи, домівки, часописи, бібліотеки...Хтось це будував, чиїсь руки, чиїсь ум і чиїсь  гроші це творили. Наші попередники залишили нам колосальну спадщину і роля жінки в тій боротьбі за життя, за кращу долю для своіх нащадків була величезною, вирішальною.” Свято також було збагачене зворушливою, якісною мистецькою програмою. Солістка Віра Змієвська чудово заспівала дві пісні- «Три поради» і «Мамина сорочка». Показано оригінальний відеомонтаж  присвячений Жінкам-героїням  першого поселення українців в Канаді, на композицію  «Я в чужині дивлюсь на небо». Співак Олег Бунча гарно виконав дві пісні- «Соколята» і «Мамина світлиця». Професійний декламатор Лариса Баюс зворушливо рецитувала художнє читання вірша  «Наші журавлі» поетеси Надії Козак.                     Молодіжний ансамбль Пролісок Осередку  СУМ під мистецьким керівництвом дириґента Олесі Коник прекрасно виконав три пісні: «Мова колискова», «Гілка калини», «Лети тужлива пісне». На завершення програми представлено відеомонтаж  українських героїнь, котрі були вшановані Комітетом Українок Канади протягом останніх 10 років.  Подячну молитву провів о. Олег Юрик з Української Католицької Церкви св. о. Миколая. Свято Героїнь завершилось відспіванням усіма присутніми українського славня «Ще не вмерла Україна, ні слава ні воля» Вміло і зручно програму вела членкиня Комітету Українок Канади, Катерина Литвинюк. Після завершення офіційної програми, представники Комітету Українок Канади  взяли участь у спільній знимці в атмосфері веселих та позитивних вражень. Ґратулюємо всім тим, які спричинилися до цього чудового свята! Євгенія Мельничук Член управи Комітету Українок Канади Членкиня С.У.К. Відділ ім. Княгині Ольги в Торонто